Дентин зуба: що це таке, будова та функції, лікування глибокого карієсу та відновлення, штучний дентин, дентин-герметизуючий ліквід

Дентин: все про «наповнювач» зуба

Багато хто знає про зубну емаль, про необхідність дбайливого і ретельного догляду за нею. Не кожен здогадується, що під емаллю ховається дентин зуба. Це внутрішнє тіло, що заповнює собою коронку та корінь, що захищає пульпу від впливу несприятливих факторів. Його стан багато в чому визначає зовнішній вигляд зубів, їх здоров’я та правильне функціонування.

Дентин зуба: що це, склад і будова

Дентин — тверда тканина, що знаходиться під цементом і емаллю зубів відповідно в коренях і коронковій частині. Вона має особливу структуру і за міцністю поступається лише емалі. Такі властивості забезпечує унікальний біохімічний склад, який представлений органічними (20% за вагою) та неорганічними (70%) сполуками, водою (10%). Товщина шару дентину коливається від 2 до 6 мм. У пришийковій області вона найменша. Його будова представлена ​​в наступній таблиці:

Різновиди дентину

Дентин постійно змінюється. Вирізняють такі його види:

1. Первинний. Формується ще за внутрішньоутробного розвитку плода. Зберігається до процесу прорізування зуба.
2. Вторинний (замісний). Його утворення починається з появою зуба над яснами. Зберігається протягом усього життя. Відрізняється від первинного уповільненими темпами розвитку, великою кількістю органічних речовин. Має високу проникність.
3. Третинний (іррегулярний). З’являється у разі травмування, при хворобах та препаруванні зуба. Його виникнення — це реакція у відповідь на запальний процес або зовнішні подразники. Третинний дентин виконує захисну функцію. При його формуванні змінюється структура тканини: канальці мають хаотичне розташування або відсутні зовсім (як правило, через сильне запалення). Але процес утворення третинної тканини не є нескінченним.

Розрізняють також склерозований (прозорий) дентин, який з’являється як наслідок відкладення перитубулярного шару в канальцях. Це призводить до поступового їх звуження. Подібні зміни можуть бути з віком. Оскільки солі вапна відкладаються на стінках канальців, знижується проникність, завдяки чому продовжується життєздатність пульпи.

Функціональність та регенеративні якості дентину

Дентин складається з декількох шарів. Вони, як говорилося, захищають пульпу від бактеріальних інфекцій. Крім того, ця еластична тканина виконує функцію амортизатора для емалі. Вона також відповідає за чутливість зубів. Завдяки дентину пульпа реагує на інфікування, травмування, термічні подразники.

Багато хто вважає, що колір зубів визначає емаль. Насправді вона напівпрозора, а білість посмішки залежить від дентину, який буває різних відтінків – від білого до сірого та жовтуватого. Часто жовтизна говорить про високу мінералізацію тканин, а значить, і про здоров’я зубів.

Дентин має здатність до регенерації завдяки клітинам-однобластам. Відновлення можливе лише за умови, що збережено іннервацію зубних тканин. Після депульпації регенераційні процеси припиняються.

Хвороби дентину та їх лікування

Дентин вражають різні стоматологічні захворювання. Болісні відчуття при вживанні гарячого чи холодного, кислого чи солодкого свідчать про пошкодження емалі. Це ще не означає, що інфекція торкнулася пульпи, але можна говорити про поразку дентину.

Карієс: причини розвитку, діагностика, терапія

Карієс — найбільш поширене захворювання дентину. Розвивається при недостатньому догляді за ротовою порожниною, зниженому рівні кислотності в роті, зловживанні солодощами, генетичній схильності. Початок розвитку карієсу — це стадія білої або пігментованої плями. На цьому етапі ще не уражається дентин. Внутрішні тканини зуба залучаються до хворобливого процесу за відсутності лікування. Залежно від ступеня їх ураження виділяють середній карієс, коли торкаються серединні шари тканин зуба, і глибокий, при якому патогенний процес майже досягає пульпи.

При карієсі знижується ступінь мінералізації тканин, змінюється їх структура. Руйнуються відростки деяких одонтобластів. Починається запальний процес. Якщо його вчасно не усунути, він торкається пульпи. Діагностика захворювання не становить проблем для стоматолога. Під час огляду помітна каріозна порожнина, заповнена м’яким дентином. Тому важливо вчасно звернутися до лікаря. Коли діагностовано карієс, лікування передбачає такі дії:

• введення анестезії (при необхідності);
• видалення інфікованих тканин;
• знезараження порожнини;
• встановлення пломби.

При глибокому карієсі, коли у кореневих каналах розвинувся патологічний процес, лікування переважно проводиться у кілька етапів. Спочатку встановлюють тимчасову пломбу. Для неї можуть застосовувати різні матеріали, включаючи штучний дентин – порошок з каоліну та сульфату цинку. Розводиться він водою.У стоматологічній практиці використовують також масляний дентин. Порошок аналогічний за водним складом, тільки замішаний на суміші гвоздичної та персикової олій.

Такі складові забезпечать захист порожнини зуба від потрапляння всередину бактерій, залишків їжі. За допомогою герметизуючого матеріалу ліки будуть триматися в каналі потрібний час. Серед властивостей штучного дентину варто виділити невисоку його міцність. Тому завершальним етапом лікування має бути заміна матеріалу на постійну пломбу.

Щоб зміцнити емаль і дентин, проводять ремінералізацію. Для цього на зуби наносять лак, що містить фтор, використовують спеціальні зубні пасти. Після процедури емаль стає менш проникною. Каріозний цемент має шарувату будову. Він мало проникний чи непроникний. У демінералізований дентин корисні речовини активно проникають на велику глибину і вступають у реакцію з його неорганічною складовою.

Патологічне стирання зубів

Стирання виникає при неправильному прикусі, коли жувальне навантаження розподіляється нерівномірно, за відсутності деяких зубів, постійному впливі на емаль агресивних речовин, авітаміноз. Серед основних причин варто також назвати бруксизм — мимовільний скрегіт зубами уві сні. У цих випадках спочатку стирається емаль, а за нею і дентин.

Вибір методів лікування залежить від фактора, що провокує. Вони можуть включати носіння кап, вкладок, тимчасових протезів. Це дозволяє відрегулювати висоту зубного ряду. Коли пацієнт звикає до неї, проводять протезування (найчастіше незнімними конструкціями).

Клиноподібний дефект

При розвитку захворювання коронка зуба втрачає свою цілісність і набуває вигляду літери V або клина (звідси й назва). У більшості випадків патологія зачіпає різці та ікла. Причини її розвитку остаточно не з’ясовані. Але найчастіше хвороба проявляється у людей похилого віку. Симптоми захворювання:

• утворюється виїмка на шийці зуба — розміром 0,1-5 мм;
• змінюється колір тканин в ураженому місці — дефект набуває жовтизни;
• зуби стають чутливими й крихкими, при чищенні з’являється болючість.

Якщо хвороба не запущена, для її усунення проводять ремінералізацію. Дефекти пломбують композитами. У важких випадках може знадобитися ортодонтичне лікування, видалення зуба, протезування.

Щоб запобігти розвитку захворювань дентину, необхідно ретельно дотримуватися правил гігієни. Для цього потрібно чистити зуби двічі на день, користуватися зубною ниткою та ополіскувачем. Варто також збалансовано харчуватися та періодично відвідувати стоматолога.