Шинування зубів: що це таке, фото до та після

Шинування зубів: для чого потрібна процедура та як робиться

Шинування зубів — прогресивна методика стоматології, що дозволяє запобігти їх випаданню в разі розхитування. Найчастіше проводять її при захворюваннях пародонту. Відрізняється доступністю, ефективністю та невеликим переліком протипоказань. Пацієнт отримує укріплений зубний ряд, що дозволяє повноцінно жувати та не перейматися за його цілісність.

Процедура шинування зубів: з чого складається

Шинування передбачає встановлення спеціальної конструкції на нижню чи верхню щелепу з метою фіксації рухомих зубів. Крім них, в шину беруться й нерухомі «сусіди». Таке лікування дозволяє забезпечити рівномірне навантаження на різні ділянки щелепи. Зуби зміцнюються, це запобігає їх випаданню і подальшому розхитуванню, тканини відновлюються (в разі комплексного підходу, з пародонтологічним лікуванням).

Шини повинні відповідати певним вимогам:

• бути безпечними для організму — не викликати алергії, не травмувати м’які тканини;
• витримувати жувальні навантаження;
• не заважати вживанню їжі;
• дозволяти якісно виконувати гігієнічні процедури;
• не порушувати дикцію.

Якщо рухливий весь зубний ряд, процедура може бути малоефективною. Найкращий результат досягається при шинуванні передніх зубів. Це пояснюється тим, що аркові конструкції найбільш стійкі. Застосовується методика й для зміцнення жувальних зубів. В цьому випадку шини встановлюються з боків симетрично та з’єднуються за типом мостоподібної конструкції.

Там, де необхідно шинування зубів

Методика застосовується при пародонтиті середнього та тяжкого ступенів, під час яких рухливість зубів виступає одним з головних ознак захворювання. Неприємний симптом з’являється в разі втрати кісткової тканини більш ніж на ¼ довжини кореня. Патологічний процес відбувається прискореними темпами та в певний момент може стати неконтрольованим. Відсутність своєчасної допомоги загрожує розвитком пародонтозу. В такій ситуації зуби можуть розходитися віялом або навіть випадати. При пародонтозі шинування стає єдиним шляхом розв’язання проблеми.

Інші показання до встановлення шини:

• сильне руйнування зубів, їх зміщення;
• утворення пародонтальних кишень з оголенням коренів;
• неправильний прикус;
• перелом щелепи або інша травма, при якій виникає рухливість.

Шини встановлюються також після ортодонтичного лікування (носіння брекетів) для закріплення результату, вони мають назву ретейнер. Ставляться на строк, необхідний для утворення нової кісткової тканини навколо зубів.

Види шинувальних конструкцій за терміном використання

Класифікація та види шин бувають різними, оскільки відрізняються конструкції за параметрами. Залежно від тривалості використання виділяють такі їх види:

1. Тимчасові — встановлюються до 3 місяців. Найчастіше застосовуються при гострому пародонтиті, особливо на важких стадіях. Такі конструкції легко модифікуються.
2. Довгострокові — носять 3-12 місяців. Ці шини популярні, коли ремісія досягнута, але існує висока ймовірність рецидиву. Довгострокові конструкції міцні, зносостійкі та мають високі естетичні якості.
3. Постійні — ставляться більш ніж на рік. Встановлюються, коли досягнута стійка ремісія. Постійне шинування використовується як підтримуюча терапія.

У кожному індивідуальному випадку підбирають оптимальну конструкцію. Наприклад, при переломі щелепи встановлюють тимчасову шину — лише на період відновлення. Вона допомагає зберегти зуби в кістці щелепи, прискорити процес загоєння.

Види шин за типом конструкції та матеріалами

Залежно від показань підбирають шини, що відрізняються конструктивними особливостями та матеріалом виготовлення.

Шинування нитками

Метод підходить для тимчасового та довгострокового шинування. Класифікація ниток по виду матеріалу:

1. Скловолоконні — конструкції, що встановлюються найбільш часто. Виготовляються з біоінертністного неорганічного матеріалу у вигляді стрічок і порожнистих джгутів.
2. Поліетиленові. Така нитка біосумісна з організмом. Під час встановлення активується лазером. Оскільки вона фіксується композитом, це забезпечує добре зчеплення з поверхнею.
3. Арамідні. Така шина не поступається по міцності сталі. Не піддається дії бактерій. Застосовується переважно для довгострокового шинування зубів, що хитаються.

Такий метод користується популярністю, оскільки не впливає на дикцію, дозволяє якісно виконувати гігієнічні процедури та не заважає приймати їжу. Лікар при наявності нитки може виконувати інші стоматологічні маніпуляції.

Шинування проходить поетапно:

1. Стоматолог виконує професійну чистку, полірує емаль.
2. Фіксує тверді тканини зубів.
3. Закріплює композитним матеріалом, на який впливають спеціальною лампою для затвердіння.
4. Шліфує поверхню зубів.

Будь-який з перелічених етапів може супроводжуватися подразненням в разі надмірної чутливості зубів.

Шинування протезом

Як роблять шинування при рухливості та частковій відсутності зубів? У цьому випадку застосовується бюгельний протез. В його основі прихована металева дуга, яка кріпиться за допомогою спеціальних гачків. На місце порожніх лунок встановлюються штучні зуби. На відміну від нитки, конструкцію можна знімати або ж використовувати як постійну. Така техніка шинування дозволяє розподіляти навантаження між зубами та яснами. Модифікувати протез складно.

Адгезивний міст застосовують коли відсутні кілька зубів чи наявні стійкі опорні. Конструкція є бюджетним варіантом й іноді викликає дискомфорт.

Шинування системою з вкладок і коронок

Шинувальна конструкція являє собою спаяні вкладки або коронки. Кріпиться на опорних зубах, які вимагають препарування. Щоб вона мала високі естетичні якості, потрібні такі матеріали, як металокераміка і пресована кераміка чи діоксид цирконію. Вартість такої шини висока. Процес виготовлення системи з вкладок складний. З цих причин методику застосовують зрідка.