Слинні залози: де знаходяться, захворювання та симптоми

Слинні залози: анатомія, ознаки захворювань та їх лікування

Слинні залози виробляють секрет, який, змішуючись у ротовій порожнині, утворює слину. Вона забезпечує вологість, змочує їжу, полегшуючи її ковтання. Ферменти, які є у слині, сприяють травленню. Крім того, вона захищає ротову порожнину від різних інфекцій. Але за розвитку деяких патологій функція слинних залоз порушується. У цьому випадку необхідно скористатися послугами стоматології які дозволяють розв’язати проблему.

Розглянемо різні захворювання слинних залоз та можливі методи лікування. Розуміння функціональності та дбайливе ставлення до їхнього стану відіграють ключову роль у підтримці загального здоров’я та комфорту в області порожнини рота.

Види слинних залоз

Відповідно до загальноприйнятої класифікації виділяють два основні види слинних залоз:

1. Великі — привушні, під’язикові, підщелепні. Це парні, симетричні залози. Найбільшими з них є привушні. Вони складаються з передньої та задньої частин, вкриті фасціальною капсулою.
2. Малі. Їх безліч, і розташовані вони у слизовій оболонці ротової порожнини. Найбільш численні — губні та піднебінні залози. Крім них, також варто виділити щічні, молярні та язичні.

Секрет, що виробляється цими залозами, виділяється через протоки, які у різних ділянках порожнини рота.

Які бувають захворювання слинних залоз

Патології слинних залоз можуть мати різний характер. Опишемо поширені їх види.

Хвороби запального характеру

Запалення слинних залоз називається сіалоаденітом. Виникає воно внаслідок таких видів поразок, як:

1. Вірусне. Часто це паротит, який у народі називають свинкою. Зустрічається патологія у будь-якому віці, нерідко у дітей. Цю інфекційну хворобу спричиняє вірус Paramyxovirus parotiditis. Інкубаційний період становить 20 днів. У більшості випадків при захворюванні уражаються привушні залози з обох боків, що проявляється в набуханні в цій галузі та її хворобливості при пальпації. Хвороба проходить через 10-12 днів. Її небезпека полягає у можливих ускладненнях, зокрема у розвитку менінгоенцефаліту та ураженні яєчок, що загрожує безпліддям.
2. Бактеріальний. Збудником захворювання, як правило, є золотистий стафілокок. Бактеріальний сіалоаденіт частіше зустрічається у людей з ослабленим імунітетом, а також при сіалолітіазі, про який йтиметься нижче. Хвороба переважно вражає привушні залози, може виникати з одного боку.

Запальні захворювання слинних залоз протікають у гострій та хронічній формах. При гострій стадії патології проявляються такі симптоми, як лихоманка, озноб, біль та набряк бічної поверхні обличчя з боку інфікування. Шкіра у проблемному місці червоніє. Зі збільшеної залози в порожнину рота може виділятися гній.

Хронічний сіалоаденіт може виникати первинно. Рідше є наслідком гострої стадії патології. Часто проявляється при таких захворюваннях, як ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, системна склеродермія, синдром Шегрена. Хронічна стадія характеризується слабо вираженою клінічною картиною.

Слинокам’яна хвороба

Сіалолітіаз (слинокам’яна хвороба) характеризується закорковуванням проток слинних залоз у результаті утворення каменів з фосфату та карбонату кальцію. Такий стан може супроводжуватися хворобливістю. У деяких випадках сіалолітіаз потребує хірургічного видалення каміння.

Сіалози

Сіалози — це зміни дистрофічного характеру, які можуть виявлятися при різних патологіях загального характеру (ураження нервової, ендокринної, травної систем та ін.). Супроводжуються збільшенням залоз або порушенням їхньої функціональності. Розміри змінюються при реактивному розростанні сполучної тканини. Такі прояви характерні, наприклад, для синдрому Микулича. Функціональність порушується при ботулізмі, цукровому діабеті, тиреотоксикозі, склеродермії та інших патологіях. Виявляється вона у вигляді ксеростомії — сухості у роті. Такийс имптом є постійним при синдромі Шегрена.

Доброякісні та злоякісні пухлини

Плеоморфна аденома — доброякісна пухлина слинних залоз, що найчастіше зустрічається. Вона може досягати більших розмірів, але зазвичай безболісна. Переважно утворюється у привушній залозі. Мономорфні аденоми мають таку ж клінічну картину, що й плеоморфні. Вони також можуть розвиватися і вимагати втручання залежно від своїх характеристик та динаміки. Переродження доброякісних новоутворень у злоякісні відбувається у 3,6–30% випадків. Найменший ризик становлять пухлини привушних залоз, ніж підщелепних.

Основний симптом при новоутвореннях — ущільнення в області ураження, що збільшується з часом. Злоякісну пухлину можна розпізнати через хворобливість, параліч лицьового нерва, ураження м’яких тканин.

Діагностика захворювань слинних залоз

Для дослідження слинних залоз у стоматології застосовуються різні методики. Важливо провести диференціальну діагностику, щоб виключити подібні за симптоматикою захворювання (наприклад, лімфаденіт, пухлини ротової порожнини, навколощелепні флегмони, інфекційний мононуклеоз). З цією метою роблять УЗД або рентген слинних залоз. За підозри на злоякісне новоутворення проводиться біопсія. Зразки вирушають на гістологічне дослідження.

Як лікують патології слинних залоз

Лікування захворювань слинних залоз залежить від клінічної картини:

1. При запаленні. Призначають антибіотики (вони ефективні при бактеріальному ураженні, але не вірусному), масаж та теплі компреси. При абсцесі щелепно-лицьовий хірург його дренує чи проводить аспірацію.
2. При утворенні каменів у протоках. Для усунення болю призначають анальгетики. Пацієнту радять більше пити рідину. Щоб збільшити вироблення слини, можна вживати лимонний сік, кислі льодяники тощо. У комплекс терапії також входять масаж і теплі компреси. Якщо камінь не виходить сам, стоматолог може спробувати видавити його. Коли такі дії не допомагають, лікар використовує спеціальний інструмент, схожий на тонкий дріт. У крайньому разі камінь видаляють під час оперативного втручання або із застосуванням ендоскопа.
3. При новоутвореннях. Як правило, пухлини лікують оперативним шляхом. Великі слинні залози оперують в умовах стаціонару, малі можна лікувати та амбулаторно. Вилучення пухлини проводять під місцевою анестезією.

Лікар також призначає лікування, коригуючи симптоматику, що супроводжує певні захворювання. Так, при сухості в роті потрібно припинити прийом препаратів, що знижують вироблення слини. Іноді призначають засоби, які навпаки сприяють її синтезу. Варто зазначити, що такі ліки неефективні, коли слинні залози пошкоджено внаслідок променевої терапії. При ксеростомії необхідно ретельно дотримуватись гігієни порожнини рота, а також кожні 3–4 місяці відвідувати стоматологічну клініку. Лікар може порадити носити спеціальні капи, щоб запобігти карієсу, ризик якого при сухості в роті значно підвищується.

Стоматолог складе оптимальний план лікування після ретельної проведеної діагностики. Звернутися за допомогою варто при виявленні перших неприємних симптомів.