Кісткова пластика: нарощування кісткової тканини для імплантації

Ефективність та специфіка кісткової пластики

Імплантологія відкриває нові можливості для естетичної стоматології, дозволяє досягти досконалості усмішки та високої якості життя при наявності дефектів. Іноді для успішного протезування необхідно наростити тканину кістки, відновити її обсяг (процедура потрібна часто для дентальної імплантації). Кісткова пластика в стоматології спрямована на заповнення дефіциту тканин, а в результаті – на відновлення жувальної функції, усунення косметичного дефекту, скарг пацієнта.

Показання до нарощування кісткової тканини

Дентальна імплантація передбачає впровадження в тканини щелепи штучної опори для створення заміни зуба та подальшого протезування. Імплантат виготовляють із небіологічного матеріалу, але він обов’язково повинен бути біосумісним, мати ресурс для активного функціонування. Сучасна стоматологічна клініка з сильною командою професіоналів, передовими технологіями пропонує кваліфіковане обстеження, індивідуальну стратегію лікування.

Кісткова пластика зубів спрямована на нарощування кістки, проводиться для збільшення ширини та висоти альвеолярного гребеня, у проєкції верхньощелепної пазухи (використовується кісткова стружка). Проблема виникає через втрату, вивих зуба, травму, пухлину, вроджені аномалії, що провокують розвиток атрофії деяких відділів кістки. Кісткова пластика на нижній щелепі необхідна для заповнення ширини та висоти альвеолярного гребеня.

Кісткова пластика успішно розв’язує проблему об’ємних дефектів. Іноді необхідний великий забір матеріалу (ребро, малогомілкова кістка, гребінь клубової) у форматі мікрохірургічної операції. Для вирішення проблеми потрібно збільшити обсяг тканини, її висоту, ширину, використовувати спеціальні анатомічні утворення (гайморова пазуха). Як робиться кісткова пластика для пацієнтів із різним показником дефіциту тканин? Загальні етапи схожі, але завжди залежать від обраної методики.

Особливості проведення процедури

Кісткова пластика при імплантації стане надійною базою для відновлення естетики зубного ряду, функціональності зубощелепної системи. Важливо враховувати, що жоден матеріал для нарощування не має такого остеогенного (кісткоутворювального) потенціалу, як власна кров, стовбурові клітини, що містяться в губчастій речовині всіх кісток. Виконуючи процедуру, лікарю необхідно максимально використовувати ресурс, що зберігся, застосовувати методику мінімального препарування. Рекомендується уникати створення складних конструкцій із гвинтами, пластинами, блоками.

Найпопулярніші методики кісткової пластики:

1. Вертикально спрямована регенерація кістки (GBR). Використовується штучна кісткова тканина з аутокісткою, мембраною, укріпленою сіткою титану, але тут важливо враховувати можливу низьку щільність нової тканини, високий ступінь руйнування.
2. Остеотомія з проміжними кістковими блоками, взятими з інших ділянок тіла самого пацієнта. Необхідно пам’ятати про те, що при наявності залишкової кістки до нижньощелепного судинно-нервового пучка 1 мм проведення втручання неможливе, і про важливість збереження прикріпленої слизової оболонки.
3. Аутогенні кісткові трансплантати. Зразки вилучаються з кута нижньої щелепи, порожнеча заповнюється аутогенним матеріалом методом фіксування блоку спеціальними гвинтами.
4. Дистракційний остеосинтез. Операція кісткової пластики в такому форматі створює повільне розтягування фрагментів кісток спеціальним пристосуванням, між ними формується нова тканина, але водночас існує високий ризик утворення норицевих ходів із боку м’яких структур. Лікування тривале, є ймовірність перелому нижньої щелепи при звуженні.
5. Використання титанових сіток, демінералізованого аллокісткового матеріалу холодного сушіння Регенаформ (він розсмоктується на 40–60%, краї рани можуть розходитися над сіткою).

Методи кісткової пластики вибираються індивідуально, з урахуванням стану пацієнта та терапевтичних завдань.

У деяких випадках рекомендується використання препаратів аутологічної крові (тромбоцитарні концентрати). Їх недостатньо для збільшення обсягу кістки, але вони є потужним чинником післяопераційного захисту м’яких тканин.

Перед проведенням кісткової пластики обов’язково виконується комп’ютерна томографія з метою дослідження зубощелепної системи.

Як роблять кісткову пластику перед імплантацією? Загальні етапи:

• знеболювання ділянки щелепи;
• забір матеріалу;
• відкриття доступу до причинної зони, встановлення кісткового матеріалу;
• накладання спеціальної мембрани;
• ушивання рани.

За декілька днів до початку проводиться санація ротової порожнини, нейтралізація вогнищ запалення.

Дентальну імплантацію можна проводити через декілька місяців після втручання. Точний термін залежить від обсягу операції, обраної методики, особливостей реабілітаційного періоду. У разі успіху в зоні нових тканин зазначається їхня відмінна щільність, хороше кровопостачання трансплантата.

Протипоказання та значення періоду реабілітації

Кістковопластичні операції проводяться для регенерації, необхідної для відновлення зубного ряду. Кваліфіковані послуги стоматології дають можливість максимально швидко та ефективно вирішити проблему з поповненням дефіциту тканин, провести вдалу імплантацію.

Важливо враховувати ключові нюанси, пов’язані з кістковою пластикою:

• пересадка кістки, період відновлення займають тривалий час до моменту одержання очікуваного ефекту (до пів року);
• аспект цінової політики;
• довгостроковість отриманого результату;
• надійність імплантатів після встановлення.

Відновлення після кісткової пластики триває в середньому 5–6 місяців. Саме тоді кістковопластичний матеріал проросте новими кістковими волокнами, судинами. На цей період пацієнту встановлюють тимчасову конструкцію (знімний протез із мініімплантатами). Правильна реабілітація після кісткової пластики дозволить уникнути труднощів та збільшити шанси на успішне приживлення.

Рекомендується регулярний, щадний догляд за ротовою порожниною, полоскання антибактеріальними розчинами в період загоєння ясен, дотримування меню без гострих, солоних, гарячих страв із твердою структурою. Ускладнення після кісткової пластики виникають в основному через операційні помилки, порушення рекомендацій у період реабілітації: запалення швів, оголення мембрани, гнійний, гострий гайморит, відрив кісткового блоку.

Протипоказаннями до цієї процедури є онкологічні захворювання, гемофілія, серцево-судинні недуги, загострення хронічних хвороб. Деякі з них із часом нівелюються. Професійний стоматолог проведе грамотний огляд та розробить індивідуальну стратегію лікування.

Життя стає яскравішим, коли ти усміхаєшся! Записуйтеся на прийом до стоматологічну клініку Dental Art за телефонами: